Зимівка
Зяблик – перелітний птах, який не переносить морозів. Вони відлітають із настанням перших заморозків і прямують у середземноморські та центральноєвропейські регіони. Зяблики Сибіру та Уралу зимують у Середній Азії. До квітня вони повертаються назад, причому спочатку прилітають самці. Мандрують зяблики великими зграями – до 1000 особин.
Розмноження зябликів
Приблизно через місяць після прильоту з теплих країв птахи починають вити гнізда. Вони схожі на кулі зі зрізаною вершиною, зовні замасковані корою, мохом та лишайником. Діаметр гнізда – до 10 см на висоті близько 2 м. Для щільності стінок зяблики використовують рослинний пух, павутину, шерсть та пір’я.
Для гніздування зяблики віддають перевагу не надто глухим і густим хвойним або змішаним лісам.В одній кладці від 4 до 7 плямистих яєць, пофарбованих в зелений, червоний або блакитний. За сезон самки можуть зробити дві кладки – другу влітку.
Висиджуванням і турботою про пташенят займаються самки, але самці беруть активну участь у вирощуванні. Вони ж охороняють територію та попереджають про небезпеку. У той же час вони не розбиваються строгими парами, і самці можуть продовжувати спаровуватися з іншими самками.
Природні вороги
На етапі будівництва гнізда дуже помітні, тому їх часто руйнують інші птахи. Для маленьких зябликів особливо небезпечні дятли, ворони, сороки, сойки, а ще – білки та горностаї.
Крім того, серйозну загрозу для популяції зябликів є дефіцит територій для гніздування. Це обумовлено скороченням лісів, господарською діяльністю людини та низкою інших факторів занепокоєння для чуйної птиці.
