Таку виразну міміку, як у чарівниці сиба-іну ще потрібно пошукати. Ось вона посміхається, ось – хитрує, а ось – начебто скривджена. Як розібратися, що насправді потрібно цій плюшевій породі собак? Про це ми зараз і розповімо!
Загальний опис породи
Сиба-іну відноситься до шпіців і, по суті, це мініатюрна акіта. Порода визнана національним японським надбанням та охороняється кінологічною організацією. Сама назва буквально перекладається як “маленька” або “карликова”. Тривалість життя сіба-іну – близько 12-15 років.
Історія походження
Малюків сіба-іну вивели на острові Хонсю в Японії, і порода належить до споконвічно японських. Її прямі предки – давні мисливці на птахів та велику дичину, яких використовували у селах. Збереглися свідчення та зображення, що датуються 2 тисячоліттям до нашої ери.
У 19 столітті сибу активно схрещували з різними європейськими породами, через що чистокровні собаки опинилися під загрозою зникнення.Так у 1928 році з’явилася організація Nippo, яка тепер захищає аборигенні породи, включаючи сибу-іну та акіту.
Сіба-іну: стандарт породи
Сиба-іну примітні хитрим, трохи лисячим виразом мордочки. Вони мають трикутні і злегка нахилені вуха, чорний ніс і темні коричневі очі з піднятими куточками. Тіло підтягнуте, мускулисте та пропорційне, з гарною поставою та рівною спиною.
У сиби досить потужні лапи з розвиненими суглобами та пружинистими подушечками. За рахунок цього хода плавна, але сильна та впевнена. Товстий хвіст рівномірно покритий вовною і загорнутий кільцем. Вага сіба-іну – до 13 кг, а зріст у загривку – до 41 см. Для порівняння доросла акіта важить до 50 кг.
Густа жорстка шерсть з м’яким підшерстком здається плюшевою. Найпоширеніший забарвлення – руде, але бувають чорні і так звані зонарні сиби. В останніх кожна волосина забарвлена у два кольори – чорний і білий або чорний і рудий. По тілу обов’язково проходить світлий малюнок від вилиць та підборіддя до живота, внутрішніх частин лап та хвоста.
