Чарівні сибірські хаски звели з розуму людей у всьому світі. Вони сильні, витривалі, активні, а ще й дуже гарні! Але така порода обов’язково вимагає правильного виховання, догляду та умов утримання. Про це ми розповімо докладніше!
Загальний опис породи
Хаски – спеціальний їздовий собака, якого вивели у Сибіру місцеві осілі племена. Це примітивна порода, яка належить до групи шпіців та зареєстрована у 1966 році. Живуть такі собаки по 12-15 років.
Історія походження
Ще за давніх часів на території нинішнього Далекого Сходу виводили їздових собак. Активний розвиток напряму в сучасному вигляді почався в сімнадцятому столітті, коли потреба у транспорті зросла. З’явилися нові сани та нарти, і собак для них знадобилося ще більше.
У 1908 році сибірські пси потрапили до Північної Америки, адже якраз почалася Золота лихоманка на Алясці. У США породу визнали ще раніше, ніж на міжнародному рівні – 1934 року.Відомі навіть конкретні імена заводчиків, які стояли біля джерел формування стандарту – Вільям Гусак, Фоке Маул Ремсі та Олаф Свенсон.
Саме поняття «хаскі» – це спотворене «ескі» чи ескімос. Зараз усіх представників породи ділять на три групи – їздові, робітники та виставкові. Вони трохи відрізняються зовні, але в основному все залежить від думки конкретного експерта.
Сибірський хаскі: стандарт породи
За стандартом хаски важать до 28 кг і виростають до 60 см, хоч самки і трохи менше. Невелика закруглена голова з рівним носом не повинна бути надто масивною або вузькою. Мигдалеподібні очі – карі або блакитні, причому саме у хаски часто зустрічається гетерохромія.
Колір носа повністю залежить від забарвлення, а трикутні вуха міцно і високо стоять строго вгору. У хаски глибока грудна клітка, широкі ребра та сильна, рівна спина, яка переходить у загнутий при збудженні хвіст. Шерсть – середньої довжини і здається дуже пухнастою, але не кудлатою. До речі, характерна біла маска на голові властива лише хаски.
